Форум » Законодательство » Украинские законы по военной археологии » Ответить
Украинские законы по военной археологии
Череп-аха: ЧТО есть у вас по этой теме? А то приходится нарушать, не зная что... а НЕЗНАНИЕ НЕ ОСВОБОЖДАЕТ...
Ответов - 10
Tiger: задолбали эти черные архелологи
morozoff: Есть вот что: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=27556
rok: спасиба, друх! Я тоже ищу, но пока все больше российские законы попадаются.
rok: а хто видел глазами "Методику Исследований Подводного наследия Украины" изданную Академией наук Украины ( Киев 2005 г.)??? Может, кто поделится???? Ну очень интересно!
rok: Украина планирует ужесточить контроль за подводными сокровищами? 29 Июл 2009, Владимир Степанец Кабинет Министров Украины Правительство Украины предлагает законодательно закрепить понятие прилегающей зоны Украины, а также ввести штрафные санкции в размере от 400 до 1400 необлагаемых минимумов доходов граждан за незаконную археологическую деятельность в пределах данной зоны и за несанкционированное извлечение с ее дна объектов культурного и исторического наследия. Соответствующий правительственный законопроект «О прилегающей зоне Украины» (№5014) зарегистрирован на днях в парламенте. «Эта зона является тем участком морского пространства, где прибрежное государство может совершать ограниченный контроль для предотвращения нарушений или для наказания за нарушение определенных правил (таможенных, фискальных, иммиграционных и санитарных), а также имеет право и обязанности относительно затонувших археологических и исторических объектов», – говорится в пояснительной записке к документу, сообщает «Интерфакс-Украина». Согласно тексту законопроекта, прилегающая зона Украина – это морская линия за пределами территориального моря Украины, которая прилегает к нему, внешняя граница которой находится на расстоянии 24 морских миль, отсчитанных от тех же исходящих линий, что и территориальные воды Украины. Законопроект предусматривает совершение уполномоченными органами остановки, осмотра, преследования по «горячим следам», задержания или ареста всех судов-нарушителей и/или членов их экипажей (кроме военных кораблей и других государственных судов, которые используются с некоммерческой целью) с целью предотвращения нарушений в прилегающей зоне. В соответствии с этим законопроект предусматривает внесение изменений в ряд действующих законодательных актов Украины, в частности в закон «О Государственной пограничной службе Украины», «Об охране археологического наследия Украины», а также внесение изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях. Согласно пояснительной записке к законопроекту, целью его разработки является гармонизация морского законодательства Украины с законодательством других причерноморских государств и других государств-участниц Конвенции 1982 года (правовой статус и режим прилегающей зоны определенный в национальном законодательстве 83 прибрежных государств из 155 государств-участниц Конвенции). Как сообщается в пояснительной записке, в июне 1999 года Верховная Рада Украины ратифицировала Конвенцию ООН по морскому праву 1982 года (Закон Украины №728-XIV от 03.06.1999), которая введена в действие для Украины 25 августа 1999 года. Присоединение Украины к данной Конвенции предусматривает принятие отдельного законодательного акта, без чего Украина не может совершать указанный выше контроль и иметь права и обязательства относительно археологических и исторических объектов. http://divemir.com/2009/07/ukraine-plans-to-tighten-control-of-the-underwater-treasures/
rok: ЗАКОН УКРАЇНИ Про охорону археологічної спадщини Цей Закон регулює відносини, пов'язані з охороною археологічної спадщини України — невід'ємної частини культурної спадщини людства, вразливого і невідновлюваного джерела знань про історичне минуле, а також визначає права та обов'язки дослідників археологічної спадщини. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: археологічна спадщина України (далі — археологічна спадщина) — сукупність пам'яток археології, що перебувають під охороною держави, та пов'язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об'єктів археологічної спадщини; об'єкт археологічної спадщини (археологічний об'єкт) — місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного поглядів і повністю або частково зберегли свою автентичність; пам'ятка археології (археологічна пам'ятка) — об'єкт археологічної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; археологічні дослідження — науково-пошукова та науково-практична діяльність, спрямована на одержання нових знань про об'єкти археологічної спадщини, закономірності розвитку давніх суспільства і людини; охорона археологічної спадщини — комплекс здійснюваних відповідно до законодавства України заходів держави, її органів, підприємств, закладів, установ і організацій, а також громадян, спрямованих на облік (виявлення, наукове вивчення, класифікацію, картографування, державну реєстрацію), захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію, реабілітацію та музеєфікацію об'єктів археологічної спадщини, а також поширення знань про археологічну спадщину; археолог — вчений (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), який має відповідні фахову освіту і кваліфікацію, професійно провадить археологічні дослідження і супроводжує їх науковою звітністю та публікацією наукових результатів; археологічні розкопки — вид наукового дослідження археологічної спадщини, який являє собою вивчення археологічних залишків на території об'єкта археологічної спадщини і включає, зокрема, земляні роботи, які руйнують досліджуваний об'єкт частково або повністю; археологічні розвідки — вид наукового дослідження археологічної спадщини, який не пов'язаний із руйнуванням культурного шару (крім обмеженого шурфування для визначення товщини культурного шару) об'єкта археологічної спадщини і спрямований на виявлення, локалізацію (картографування), інтерпретацію об'єктів археологічної спадщини, уточнення даних про вже відомі об'єкти археологічної спадщини; наукова експертиза археологічної спадщини — діяльність, метою якої є наукове дослідження археологічної спадщини і підготовка науково обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо використання археологічних об'єктів, а також аналіз програм, проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, за якими передбачається проведення земляних робіт та реалізація яких може позначитися на об'єктах археологічної спадщини; наукове дослідження археологічної спадщини — вид наукової діяльності, об'єктом якої є археологічна спадщина, рухомі культурні цінності, що походять з об'єктів археологічної спадщини, а також документована інформація (публікації, наукові звіти тощо) археологічного характеру; відкритий лист — єдиний кваліфікаційний документ, який засвідчує фаховий рівень дослідника і дає право на проведення наукового дослідження археологічної спадщини; дозвіл — документ встановленого зразка, виданий центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, який дає право на проведення земляних робіт на об'єкті археологічної спадщини. Дозвіл видається досліднику, який отримав кваліфікаційний документ (відкритий лист). Стаття 2. Законодавство України про охорону археологічної спадщини Законодавство України про охорону археологічної спадщини складається з Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про охорону культурної спадщини", міжнародних договорів України з питань охорони археологічної спадщини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Стаття 3. Основні завдання законодавства України про охорону археологічної спадщини Основними завданнями законодавства України про охорону археологічної спадщини є: регулювання суспільних відносин у сфері охорони, дослідження та збереження археологічної спадщини; забезпечення права громадян на пізнання археологічної спадщини України; забезпечення археологам — громадянам України права на проведення археологічних досліджень; визначення повноважень органів управління у сфері охорони археологічної спадщини; сприяння державній політиці у сфері охорони, дослідження та збереження археологічної спадщини; визначення видів об'єктів археологічної спадщини (археологічних об'єктів культурної спадщини); регулювання відносин власності щодо об'єктів археологічної спадщини, визначення прав та обов'язків власників і користувачів пам'яток археології; створення необхідних умов для забезпечення охорони об'єктів археологічної спадщини; створення нормативно-правової бази з охорони, збереження, дослідження археологічної спадщини; визначення критеріїв щодо видачі відкритих листів та дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території археологічної пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць; правове регулювання фінансування охорони і дослідження археологічної спадщини. Розділ II ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЮ СПАДЩИНОЮ Стаття 4. Органи управління у сфері охорони археологічної спадщини Державне управління у сфері охорони археологічної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та інші уповноважені органи охорони культурної спадщини. Спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини є центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До інших уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим; органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування. Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері охорони археологічної спадщини До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони археологічної спадщини належить: забезпечення здійснення державної політики у сфері охорони археологічної спадщини; здійснення державного контролю у сфері охорони археологічної спадщини; внесення об'єктів археологічної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; визначення археологічних установ та музеїв, яким надається право утримання археологічних пам'яток, а також їх купівлі; затвердження методик і нормативів оцінки археологічних пам'яток. Кабінет Міністрів України здійснює також інші повноваження, передбачені законодавством України у сфері охорони культурної спадщини. Стаття 6. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини несе відповідальність за схоронність і використання археологічних пам'яток і предметів на території України. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить: розробка нормативно-правових актів, що регулюють питання обліку, реставрації та використання об'єктів археологічної спадщини; ведення державного обліку археологічної спадщини; розробка і встановлення охоронних зон археологічних пам'яток; нагляд за веденням будівельних робіт в охоронних зонах археологічних пам'яток; погодження відведень земельних ділянок і проектів землекористування, дорожніх, меліоративних і сільськогосподарських робіт; надання дозволів на право ведення будь-яких робіт, пов'язаних з діяльністю щодо охорони і вивчення археологічної спадщини; призупинення або заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що загрожує схоронності археологічних пам'яток; направлення подань щодо застосування санкцій за діяльність, яка загрожує схоронності археологічної спадщини, призупинення фінансової діяльності юридичних і фізичних осіб, які порушують законодавство про археологічну спадщину; розробка методичної бази і документації з питань охорони і використання археологічної спадщини; організація і проведення експертиз з охорони і використання археологічної спадщини; організація діяльності з продажу, скупки, ввозу і вивозу археологічних предметів на територію та з території України та контроль за цією діяльністю. Стаття 7. Повноваження інших уповноважених органів охорони культурної спадщини До повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо охорони археологічної спадщини; забезпечення в межах відповідної території (Автономної Республіки Крим, області, міста, району) належного захисту та утримання об'єктів археологічної спадщини; погодження на стадії проектування відведення земельних ділянок під містобудівні, шляхові, меліоративні та землевпорядні роботи після їх археологічного дослідження; здійснення постійної інспекції за станом схоронності археологічних пам'яток; реєстрація дозволів та відкритих листів на право проведення досліджень на археологічних пам'ятках. Стаття 8. Державний облік археологічної спадщини Археологічні пам'ятки і предмети підлягають державному обліку незалежно від підпорядкування і форми власності. Державний облік археологічної спадщини здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Державний облік археологічної спадщини включає її виявлення, фіксацію, визначення наукової та культурної цінності, картографування і паспортизацію, складання списку і зводу археологічних пам'яток, облік та інвентаризацію археологічних колекцій незалежно від відомчої належності і форми власності. Порядок проведення Державного обліку археологічної спадщини визначає Кабінет Міністрів України. Розділ III НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ Стаття 9. Види та принципи наукових досліджень археологічної спадщини Наукові дослідження археологічної спадщини включають: вивчення історико-архівних даних щодо об'єктів археологічної спадщини; польові дослідження, що передбачають проведення земляних робіт (розкопки та розвідки), дослідження, що не передбачають проведення земляних робіт (розвідки без здійснення земляних робіт, геомагнітна зйомка, аерофотозйомка тощо); всі види післяпольових досліджень. Принципами наукового дослідження археологічної пам'ятки є: застосування, де це можливо, неруйнівних методів дослідження; завдання якнайменшої шкоди об'єктам археологічної спадщини та запобігання тому, щоб об'єкти археологічної спадщини залишалися розкритими після завершення польових досліджень без забезпечення їхнього належного збереження, консервації та раціонального використання; проведення наукової фіксації усіх етапів дослідження і всіх виявлених знахідок та інших матеріальних залишків; публікація результатів наукового дослідження археологічної пам'ятки. Стаття 10. Право на проведення наукових досліджень археологічної спадщини Право на проведення наукових досліджень археологічної спадщини надається виключно археологам, які мають практичний досвід проведення археологічних робіт (розкопок, розвідок), виконують вимоги законодавства України про охорону культурної спадщини. Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюється за дозволом, виданим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання археологом вимог охорони археологічної спадщини та наявності у нього відкритого листа — кваліфікаційного документа, виданого Інститутом археології Національної академії наук України. Використання будь-якою особою металодетекторів та інших приладів для пошуку об'єктів археологічної спадщини або рухомих предметів, пов'язаних з культурним шаром, без наявності відкритого листа і дозволу на проведення археологічних досліджень є незаконним. Стаття 11. Науковий звіт дослідника археологічної спадщини Археолог, який здійснює археологічні дослідження на території України, зобов'язаний до початку наступного польового сезону подати до наукового архіву Інституту археології Національної академії наук України науковий звіт про здійснені археологічні дослідження, який є однією з умов одержання таким археологом відкритого листа на наступний строк проведення археологічних досліджень. Звіт про проведені археологічні дослідження є обов'язковою науковою документацією і підлягає довічному зберіганню. Вимоги до складання наукового звіту затверджуються Вченою радою Інституту археології Національної академії наук України. Наукові звіти про археологічні дослідження, проведені на території України, зберігаються в науковому архіві Інституту археології Національної академії наук України. Підприємства, установи, організації, що володіють науковими археологічними архівами або будь-якою звітною документацією про археологічні дослідження на території України, зобов'язані надавати їх оригінали або повні копії на запит Інституту археології Національної академії наук України. Стаття 12. Функції та повноваження Інституту археології Національної академії наук України у сфері наукового дослідження археологічної спадщини Інститут археології Національної академії наук України як державна археологічна наукова установа відповідно до законодавства України: є єдиною науковою установою, яка видає кваліфікаційні документи (відкриті листи) на право проведення археологічних досліджень в межах усієї території України; організує і здійснює наукові та науково-рятівні дослідження археологічних об'єктів; координує археологічні дослідження в наукових установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності на території України; розробляє, затверджує та впроваджує наукові методики дослідження археологічної спадщини; на замовлення спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини здійснює наукову археологічну експертизу та погодження програм і проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках археології, у зонах охорони археологічних пам'яток, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах місць, занесених до Списку історичних населених місць України; готує кваліфіковані кадри у сфері дослідження, охорони і використання археологічної спадщини; збирає повний науковий архів звітів про археологічні дослідження в Україні; забезпечує збереження та облік рухомих предметів, що походять з об'єктів археологічної спадщини України (далі — знахідки) і відповідно до законодавства передані до його фондів; провадить наукові експертизи досліджень археологічної спадщини та наукових звітів. Стаття 13. Участь громадськості в охороні археологічної спадщини Громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини у проведенні практичних заходів з виявлення, вивчення, обліку та охорони об'єктів археологічної спадщини, популяризації серед населення знань про них та пам'яткоохоронного законодавства, здійснюють громадський контроль за станом збереження, використанням, консервацією та музеєфікацією пам'яток археології. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Українського фонду культури, інших громадських організацій, а також громадян з охорони археологічної спадщини. Стаття 14. Правовий статус археологічної експедиції Археологічна експедиція за своїм правовим статусом може бути як окремим підрозділом юридичної особи (наукової установи, навчального закладу, музейної установи тощо), так і юридичною особою державної або комунальної форми власності, статутна діяльність якої передбачає проведення наукового дослідження археологічної спадщини. Керівництво діяльністю археологічної експедиції у сфері дослідження археологічної спадщини здійснює археолог, який одержав відкритий лист та дозвіл на проведення земляних робіт на об'єкті археологічної спадщини. Археологічна експедиція може бути утворена Інститутом археології Національної академії наук України, науковими установами Національної академії наук України, в яких є археологічні відділи, вищими навчальними закладами III або IV рівня акредитації державної форми власності в межах програм підготовки студентів, музеями, заповідниками, музеями-заповідниками державної та комунальної форм власності, штатний розпис яких містить посади археологів. Археологічні експедиції, загони і групи очолюються дослідником, який отримав відкритий лист, і перебувають під охороною держави. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації і громадяни надають допомогу і сприяють проведенню археологічних досліджень. Розділ IV ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ДОСЛІДНИКІВ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ Стаття 15. Права та обов'язки дослідника археологічної спадщини Дослідник археологічної спадщини (археолог) є вченим і має відповідні права, встановлені цим Законом, законами України "Про охорону культурної спадщини" і "Про наукову і науково-технічну діяльність". Дослідник археологічної спадщини: має привілейоване право на поновлення наукових досліджень об'єкта археологічної спадщини, який він досліджував раніше, крім випадків призначення на цьому об'єкті археологічної спадщини охоронних досліджень відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини"; має пріоритетне право доступу до предметів археології, виявлених ним під час археологічних досліджень і переданих до державних установ і закладів; зобов'язаний здійснювати археологічні дослідження відповідно до цього Закону, дотримуватися вимог інших актів законодавства України, в тому числі інструкцій (методик, правил), затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; зобов'язаний забезпечувати схоронність виявлених об'єктів культурної спадщини та передачу рухомих предметів після їх вивчення визначеній у відкритому листі та у дозволі установі, здійснювати консервацію об'єктів культурної спадщини, упорядкування території після завершення робіт, а в разі потреби — на договірних засадах взяти участь у приведенні зазначених об'єктів до експозиційного стану та підготовці матеріалів для державної реєстрації цих об'єктів як пам'ятки; зобов'язаний супроводжувати свої дослідження обов'язковою документацією (описовою, креслярською, фото-, кіно-, відеофіксацією) та дотримуватися принципів наукового дослідження археологічної спадщини, визначених цим Законом. Стаття 16. Реалізація прав на наукове дослідження і одержання наукового результату Одержана в результаті археологічних досліджень наукова інформація є об'єктом права інтелектуальної власності відповідно до законодавства України. Підставами виникнення права інтелектуальної власності на одержану в результаті археологічних досліджень наукову інформацію є: одержання такої інформації в результаті польових або інших археологічних досліджень; створення інформації своїми силами і за свій рахунок; виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи. Право інтелектуальної власності на одержану в результаті археологічних досліджень наукову інформацію регулюється цим Законом, законами України "Про науково-технічну інформацію", "Про авторське право і суміжні права" та іншими актами законодавства України. Право власності на наукову інформацію, одержану або створену кількома громадянами або юридичними особами, визначається договором, укладеним між співвласниками цієї інформації. Спори про право інтелектуальної власності на одержану в результаті археологічних досліджень інформацію вирішуються відповідно до законів України. Стаття 17. Право на публікацію результатів наукових досліджень археологічної спадщини Археолог, який здійснив археологічні дослідження, має виключне право на публікацію одержаної в результаті польових і післяпольових досліджень наукової інформації в порядку, встановленому частиною першою статті 15 та статтею 28 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Стаття 18. Знахідки, одержані в результаті археологічних досліджень Знахідки, одержані в результаті археологічних досліджень (нерухомі та рухомі предмети, які були пов'язані з об'єктом археологічної спадщини і виявлені та задокументовані під час археологічних досліджень), є державною власністю. Вони підлягають обліку та класифікації відповідно до методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Правовий режим скарбу визначається законодавством України. З моменту виявлення і до передачі на зберігання згідно із законодавством України знахідки охороняються державою нарівні з об'єктами музейного фонду України. Знахідки підлягають передачі на зберігання до фондів Інституту археології Національної академії наук України, до фондів музеїв та/або навчальних закладів, наукових установ, закладів культури державної або комунальної форми власності, де забезпечені належні умови їх зберігання, вивчення, експонування тощо. Установи та організації, до яких передаються знахідки, вказуються попередньо у відкритому листі і відповідному дозволі, при цьому має бути визначений пріоритет утворення центральних, регіональних або місцевих (в археологічних заповідниках) цілісних колекцій. У тому випадку, коли досліджені елементи археологічної спадщини залишаються на місці (in situ), археолог разом з відповідним органом охорони культурної спадщини вживають заходів щодо їх консервації або музеєфікації. Фінансування таких заходів провадиться відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини". Стаття 19. Обов'язки юридичних і фізичних осіб, у користуванні або власності яких перебувають археологічні об'єкти Юридичні і фізичні особи, у користуванні або власності яких перебувають археологічні об'єкти або предмети, зобов'язані: дотримуватися всіх правил охорони і використання археологічних об'єктів або предметів; виконувати всі необхідні роботи виробничого характеру згідно з дозволом; негайно інформувати про нововиявлені об'єкти або предмети в межах території, яку вони використовують для своєї діяльності; сприяти і не перешкоджати будь-яким роботам з виявлення, обліку та вивчення археологічних об'єктів або предметів. Розділ V ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ, ЗАХИСТУ, ДОСЛІДЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ Стаття 20. Джерела фінансування охорони, захисту, дослідження археологічної спадщини Фінансування охорони археологічної спадщини здійснюється за рахунок загального і спеціального фондів Державного бюджету України. Джерелами фінансування заходів у сфері охорони, захисту, дослідження археологічної спадщини можуть бути кошти власників археологічних об'єктів чи уповноважених ними органів або осіб, які набули права володіння, користування чи управління пам'ятками, кошти замовників робіт, благодійні внески та пожертвування, у тому числі валютні, на охорону археологічної спадщини та інші джерела, не заборонені законодавством України. Розділ VI МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ Стаття 21. Принципи та види міжнародного співробітництва України у сфері охорони археологічної спадщини Археологічна спадщина України є невід'ємною складовою археологічної спадщини Європи і людства в цілому. Україна заохочує міжнародні обміни інформацією про археологічні дослідження, сприяє міжнародним контактам археологів. Держава дбає про налагодження і розвиток співробітництва з іноземними державами та міжнародними організаціями для запобігання незаконним археологічним розкопкам, незаконним ввезенню, вивезенню і передачі права власності на рухомі предмети, що походять з об'єктів археологічної спадщини. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення у сфері охорони археологічної спадщини вільних та рівноправних відносин з іноземними науковими установами та організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами і об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству України. Міжнародне договірно-правове, інформаційне, наукове співробітництво у сфері охорони археологічної спадщини здійснюється у формах, що не суперечать законодавству України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України. Розділ VII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства України про охорону археологічної спадщини Юридичні і фізичні особи, дії або бездіяльність яких завдали шкоди археологічній спадщині, несуть відповідальність відповідно до законодавства України. Розділ VIII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом: подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про охорону археологічної спадщини"; розробити і привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їхніх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. 3. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1) частину дев'яту статті 118 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27) викласти у такій редакції: "9. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування"; 2) статтю 298 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131) викласти у такій редакції: "Стаття 298. Знищення, руйнування або пошкодження пам'яток — об'єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці 1. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження пам'яток — об'єктів культурної спадщини — караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені щодо пам'яток національного значення, — караються позбавленням волі на строк до п'яти років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять із о ...
rok: ... б'єктів археологічної спадщини, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років". Президент України Л.КУЧМА м. Київ, 18 березня 2004 року N 1626-IV Публiкацiї документа: * Голос України вiд 27.04.2004 - № 78 * Урядовий кур'єр вiд 29.04.2004 - № 81 * Офіційний вісник України вiд 30.04.2004 - 2004 р., № 15, стор. 20, стаття 1027, код акту 28490/2004 * Відомості Верховної Ради України вiд 25.06.2004 - 2004 р., № 26, стор. 1080, стаття 361
rok: лад и закон. Клад, то есть зарытые в земле или скрытые иным способом валюта (отечественная и иностранная), а также ценности, собственник которых неизвестен или в силу закона утратил на них право, должен быть сдан обнаружившим его лицом финансовому органу и переходит в собственность государства. Лицу, обнаружившему и сдавшему клад финансовому органу, выдается вознаграждение в размере двадцати пяти процентов стоимости сданных ценностей, кроме случаев, когда раскопки или поиски соответствующих ценностей входят в круг служебных обязанностей лица, сдавшего обнаруженные ценности. Таким образом, в соответствии с действующим законодательством Украины, лицо, обнаружившее клад, должно сдать его финансовому органу местного Совета народных депутатов. Сданный клад переходит в собственность государства с момента его обнаружения. А государство, в свою очередь, обязано выплатить лицу, обнаружившему и сдавшему клад финансовому органу, вознаграждение в размере 25 процентов стоимости сданных ценностей. Указанное вознаграждение не выдается лицам, в служебную обязанность которых входят раскопки или поиск соответствующих ценностей (например, участники археологических экспедиций и т.д.). В этом случае, если предметы представляют историческую, художественную или иную культурную ценность, они берутся на государственный учет как памятники истории и культуры и подлежат государственной охране. Если же лицо производило раскопку или поиск, но это в его служебную обязанность не входило (например, члены бригады по ремонту или сносу дома, прокладке кабеля и т.д.), за обнаруженный и сданный клад оно вправе получить вознаграждение. При безвозмездной передаче соответствующей организации обнаруженных ценностей, имеющих музейное значение, вознаграждение в размере 25 процентов выдается организацией, принявшей указанные ценности. Споры между лицами, обнаружившими клад, и финансовыми органами о размере вознаграждения судам неподведомственны, поскольку они разрешаются в административном порядке. Судам подведомственны лишь споры, возникающие по поводу того, кто именно обнаружил клад и как следует разделить между несколькими лицами надлежащее вознаграждение за клад. Следует обратить особое внимание на статью 193 Уголовного кодекса Украины, которая устанавливает уголовную ответственность за присвоение найденного или случайно оказавшегося у виновного чужого имущества. Она определяет, что: Присвоение лицом найденного или случайно оказавшегося у него чужого имущества, которое имеет важную историческую, научную, художественную или культурную ценность, а также клада, - наказывается штрафом до пятидесяти необлагаемых налогом минимумов доходов граждан или исправительными работами на срок до двух лет, или арестом на срок до шести месяцев. Таким образом, клад, как собственность государства, будет являться предметом преступления, предусмотренного указанной статьей Уголовного кодекса. Объективная сторона преступления состоит в присвоении найденного либо случайно оказавшегося у виновного имущества, являющегося предметом преступления. Присвоение состоит в том, что лицо, к которому попадает имущество, ему не принадлежащее, противоправно оставляет его в своем владении. Характерным для этого состава преступления является то, что имущество попадает к лицу не в связи с его неправомерными действиями. Само завладение найденным или таким, что случайно оказалось у виновного, имуществом, при отсутствии цели его присвоения, не является преступлением. Только последующие действия, связанные с удержанием имущества и распоряжением им, являются преступными. Преступление является оконченным с момента присвоения имущества. Субъективная сторона преступления характеризуется наличием прямого умысла. Виновный осознает, что присваиваемое им имущество - чужое. К ответственности за совершение данного преступления может быть привлечено только лицо, которое на момент совершения преступления достигло 16-летнего возраста (субъект преступления). Понятие "Клад" следует отличать от понятий "Бесхозяйное имущество" и "Находка". Статья 137 Гражданского кодекса Украины, бесхозяйное имущество - это имущество, которое не имеет собственника или собственник которого неизвестен (но в отличие от клада, это имущество не является спрятанным). Таким образом, не может быть признано бесхозяйным имущество, собственник которого известен, но в настоящее время неизвестно, где он находится, а также имущество, которым пользуются члены семьи, родственники собственника или которое управляется по поручению собственника. Статья 138 Гражданского кодекса Украины, находка - это вещь, которая выбыла из владения собственника или лица, которому она была передана во владение собственником, помимо их воли и кем-либо найдена. Тот, кто нашел потерянную вещь, обязан или немедленно сообщить об этом лицу, потерявшему вещь, и возвратить ему вещь, или заявить о находке и сдать в милицию (если вещь найдена в городе или поселке городского типа) либо в исполком сельского Совета народных депутатов (когда вещь найдена в сельской местности). Если вещь найдена в учреждении, на предприятии или транспорте, необходимо сдать ее администрации соответствующей организации. Выбор одной из указанных обязанностей принадлежит лицу, нашедшему потерянную вещь. Гражданин, нашедший вещь и возвративший лицу, потерявшему ее, либо сдавший ее в установленном порядке, имеет право получить от лица, потерявшего вещь, а в случае перехода вещи в собственность государства - от соответствующей государственной организации возмещение расходов, связанных с хранением и сдачей вещи. Выплата каких-либо вознаграждений за находку (в отличие от нахождения клада) Законом не предусмотрена. Как мы видим, различие трех приведенных понятий очевидно. Порядок передачи найденного клада соответствующим государственным органам, механизм его оценивания, дальнейшего распоряжения ним, учета, реализации, уценки, выплаты причитающегося вознаграждения и т.д., регламентируются "Порядком учета, хранения, оценки конфискованного и другого имущества, которое переходит в собственность государства, и распоряжения ним", утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 25 августа 1998 г. N 1340. Следует отметить, что нормы вышеприведенного Порядка, а также нормы статьи 193 Уголовного кодекса Украины применяются как для понятия "Клад", так и для понятий "Бесхозяйное имущество" и "Находка". http://250.org.ua/page.php?51
rok: Законы сформулированы предельно нечетко. С 2004 года в Украине действует «Закон про охорону археологічної спадщини», разрешающий раскопки только официальным организациям, имеющим все необходимые разрешения. В ст. 10 этого Закона сказано: «Використання будь-якою особою металодетекторів та інших приладів для пошуку об’єктів археологічної спадщини або рухомих предметів, пов’язаних з культурним шаром, без наявності відкритого листа і дозволу на проведення археологічних досліджень є незаконним». Под определение «объект археологического наследия» может подпасть что угодно, на чем сохранились следы человеческой деятельности, но на практике эта норма не работает. В Уголовном кодексе Украины есть статья 252 «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду», предусматривающая штраф до двухсот необлагаемых налогом минимумов доходов граждан или лишение свободы до трех лет. Под нее, по-видимому, можно подвести черных археологов, копающих в заповедниках и на территориях, признанных археологическими памятниками. В Административном кодексе есть статья 92 «Порушення правил охорони і використання пам’яток історії та культури» – штраф от трех до семи минимумов. Что это означает на практике? За поиски монет на полях и огородах вам не будет ничего. Монеты лежат в пахотном слое, который повредить невозможно при всем желании: до вас это сделал плуг. За ямы, выкопанные в лесу, вам тоже ничего не будет. Если, конечно, при вас не найдут боевых патронов, винтовок, гранат и т.д. Тогда будет очень плохо. В старом уголовном кодексе эта статья имела номер 222 (сейчас 263), и ее называли «три гуська». От двух до пяти лет. В скифские курганы и прочая лучше не лезть – если не покалечат, то посадят. А еще, если копаете в одиночку, вы рискуете (при любом из видов копа) нарваться на беспредельщиков, которые изобьют вас и отберут аппарат. Так что осторожнее…
rok: В Севастополе пограничники отобрали у черных археологов зенитку и 6 пулеметных стволов (ФОТО) 05.07.10 15:22 Севастополь, Июль 05 (Новый Регион - Крым, Сима Максимова) - В Севастополе пограничники задержали группу "черных археологов". Со дна моря местные жители подняли почти полтонны металлолома, в том числе, зенитную установку. Как сообщили в пресс-службе Азово-Черноморского управления пограничников, в момент задержания нарушители перегружали "добычу" из лодки в автомобиль "Газель". Среди 420 кг металлолома, который подняли со дна моря 24 и 27-леиние жители Севастополя, были немецкая 20-миллиметровая зенитная установка и 6 пулеметных стволов времен Великой отечественной войны. Задержанных передали в милицию, а зенитную установку и стволы - сотрудникам Рескомитета по охране культурного наследия Крыма. Обстоятельства правонарушения выясняются. (C) 2010, "Новый Регион - Крым" Адрес на сайте - http://www.nr2.ru/crimea/290573.html
полная версия страницы